Матінко люба, не плач, бо то нині, … Лиш тіло моє привезли в домовині … Я
ж, буду, матусю, завжди із тобою, … Хоч я і не зміг повернутися з бою …
Із пекла отого, мов птахи, у вись, ... Душі солдатські тоді понеслись …
Горіло усе і пекло, і боліло … Матусю, не плач, то - лише моє тіло …
Ворог кричав і радів, що нас вбито ... Мамо, неправда! Ми будемо жити!!!
... Будемо маками квітнути в полі, ... Будемо птахами линуть на волі,
... Будемо зорями падати з неба… Тільки не плач… Чуєш, мамо… не треба…
Бо дух не здолати і душу не вбити! … Ми будемо вічно, матусенько, жити!