Ніби вчора доню народила, ніби вчора перший раз повила, ніби вчора вперше колисала , щастя й долі донечці бажала, ніби вчора тільки бант в,язала , перший раз до школи проводжала, сльози тільки хусткою втирада, поцілунком рани промивала ніби донедавна ще маленька була моя доня чепурненька, ти до мене йшла щоб пригорнутись , пожалітись потім посміхнутись. І здавалось довго ще малою, зостанешся доню ти зі мною, але оглядітися не встигла доня виросла , розквітла і достигла. все здавалось часу так багато щоб любити , пестити , зростати. Але часу так минуло мало ти на шлюбний рушничок вже стала. мабуть тільки знає мати, як до шлюбу доню проводжати, і переживати безупинно за свою дорослу вже дити