Галина Бортник

Виглядай мене, мамо, із далеких доріг. Знай, що пізно чи рано я вернусь на поріг. Обійму міцно-міцно горем згорблений стан, Задивлюсь в твої очі, розцілую вуста. Жаль, що зцілить не зможу Ран глибоких душі. Про одне тебе прошу - ти себе бережи. Виглядай мене, мамо, болем серце не край. Я на крилах нестимусь у наш сонячний рай. Через хащі і морок, перешкоди й біду - Все здолаю, все зможу, а до тебе прийду. Чебрецеве повітря, споришеві стежки, Я до вас першим вітром прилечу навпрошки. Чую пісню дитинства з дорогого села, Звідкіля мене доля у світи повела. В снах вже маряться квіти у дворі під вікном, Добротою повиті й материнським теплом. Оживе біла хата, скресне піснею гай, Тільки б ти не хворіла… Вже лечу - зустрічай.