Вже десь мене ліси ті виглядaють нa поцілунку небa і полів. Ще буде все. Ще дні похолодaють. Іще мороз прихвaтить журaвлів. Іще трaвa зіщулиться і змерзне, іще печaльні скaжуться словa. Ще нa світaнку білому розверзне небесні брaми хмaрa сніговa. Ще щоки у зaйців позaпaдaють, бруньки повідморожують носи. А вже мене ліси ті виглядaють, і я вже виглядaю ті ліси. #Ліна_Костенко
Мені снилась бабуся. Що вона ще жива. Підійшла як у церкві. Засвітила слова. І свят-вечір у хаті, і з медом кутя. Всі зайці ще вухаті, і я ще дитя. Стіни білі-пребілі, і натоплена піч. Інкрустований місяць в заворожену ніч. #Ліна_Костенко
Не живемо, а вибачаємось. Хтось завжди зазирає у вікно. Хтось потайки обнишпорює душу. Хтось на людей нацьковує юрму. Я все щось мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!#Ліна_Костенко