Левая колонка

Светлана Зобова(Парменова)

Последний визит: 19 ноя 2018

Фильтр

Заметки Увлечения

19 ноя 2018

Мої подружки, де ви, де ви?
Мої дівчатка, жіночки.
Мої принцеси, королеви.
Мої весняні квіточки.

Одні за партами у школі.
Портфель до п"ят, кирпатий ніс.
І хтось з вас загубився в полі
І хрест селянський потім ніс.

А хтось із юності. Згадала,
Подруженьки, який був час!
Чи вас сьогодні б упізнала?
Бо ж доля розлучила нас.

Бо в кожного своя планета.
Своя історія буття.
У попільничці сигарета
Вже відійшла у забуття.

І ті листи, що ви писали,
І ті дзвінки, і ті слова.
Ви на руках мене тримали,
Коли була я ледь жива.

Мені сьогодні ви наснили.
Ви десь далеко, я ось тут.
Мої подружки, що спочили,
Над вами всесвіти цвітуть.

Над вами небо у барвінку
Пташки до вас спішать із раю.
Гортаю юності

Светлана Зобова(Парменова)

14 ноя 2018

Тече вода без вороття
І хвиля прихистку шукає.
То поспішає так життя
І рідну гавань залишає.

То так зникає острівець,
Той клаптик суші під ногами.
І де початок, де кінець...
Десь під травою і снігами.

Тече вода, життя спішить
Погрітися біля каміну.
І треба осінь полюбить,
А після неї й білу зиму.

І треба мужньо пережить
Сльоту і мряку, темні ночі.
І знову, й знову полюбить
Липневі василькові очі.

І хай життя шукає путь
Між травами і берегами.
Колись вітри нас віднесуть
У весни з білими "снігами".
Автор- Галина Потопляк.,м.Львів

Светлана Зобова(Парменова)

8 ноя 2018

Загорнутися б у шаль,
В ніжний килим листопаду,
В цей обвітрений перкаль,
В цю лозу із винограду.

У прозорі рушники
Із води, що з даху пада.
Впасти ниць у квітники...
Їх нема, одна досада.

Їх нема, лише сухі
Чорнобривці і троянди.
Та перетяги лихі
Гонять сум біля веранди.

Біля вікон - сиза мла.
На задвірках - дим, тумани.
Де весняні дзеркала.
Де в горошок сарафани.

Загорнутись би і спать
Так, як котики, клубочком.
І весну чекать, чекать,
Прикриваючись листочком...
АВТОР-ГАЛИНА Потопляк.

Светлана Зобова(Парменова)

4 ноя 2018

Готуймо пальта, рукавиці.
Штани з начосом і спідниці.
Смугасті шалики, шапчини
І теплі ватянки для спини.

Хустки коломбові, тернові.
І куртки дуті і пухові.
А шалі довгі, під два метри.
Готуймо гольфики і светри.

Лосини із котону, лайкри.
Термічні сподні, в рубчик майки.
Рейтузи, гетри, шаровари
І кожного аж по дві пари.

Готуймо плаття на підкладці.
Шукаймо ремінь у шухдядці.
В"яжімо муфти і обманки -
Зими й морозу забаганки.

Купуймо чоботи і боти.
І черевики для роботи.
І вуґи для комфорту й стилю.
І шиймо бобки із текстилю.

І шиймо сорочкИ із байки.
На ваті валянки, куфайки.
На флісі, ну а що на ньому?
Халати і штанці для дому.

Зима ж бо вже не за горами.
Туман вже висне над ярами.
П

Светлана Зобова(Парменова)

31 окт 2018

Яка ж краса, яка ж оце краса.
Звисають грона стиглого мускату.
Над ними сонце вічне й небеса.
Над ними осінь сипле цукровату.

Це так в раю, без сумніву, в раю.
Це так, коли ти плачеш від любові.
І грає музика, і сонячно в гаю.
І сни сьогодні тільки кольорові.

Яка ж краса. Проблеми? Хай їм грець.
Нехай пропаАдуть всі тілесні болі.
Сьогодні сонце лине до сердець.
Сьогодні мрії сиплються по полі.

А ще ось цей солодкий виноград.
Вино хмільне в прозорому бокалі.
А ще ось цей осінній листопад,
Що зітканий із радості й печалі.
АВТОР-Галина Потоплякм.м.Львів

Светлана Зобова(Парменова)

30 окт 2018

Перепочити, глянути навкруг,
зібрать думки докупи, в перевесло.
Хто залишився поруч, хто твій друг.
Молити небо, літо щоб воскресло.
Щоб зникли війни, горе і біда.
Дорога в села щоб не заростала.
Щоб в джерелі не висохла вода,
а пташка на вербі пісні співала.
Світило сонце і любило нас.
Весна і осінь щоб приємно гріли.
Щоб в кожного в житті був зАвжди шанс.
І щоб батьки ніколи не старіли.
Перепочити. Пройдено... гай, гай.
Багато зим, не менше було й весен.
Дорога покотилася... нехай ...
до нових зим і нових перевесел.
Осіння пауза великого шляху.
Дорога довга і думки рояться.
Відверті зізнання, як на духу.
І хай вони хоч трішечки здійсняться.
АВТОР-Галина Потопляк.