Сьогодні у моїй країні йде війна,
Стріляють танки та ревуть гармати,
І багатьох життів уже нема…
Можливо не побачить сина, мати.
А син її воює, там, на сході,
Він нашу незалежність береже,
Молитву він промовить при негоді —
Бо в Бога віра є понад усе!
Вже не боїться він ні градів, ні гармат,
За цей час він вже виріс із хлопчини —
Для нього став вже рідним автомат,
Привик й до стрілянини щогодини
А поміж тривалими боями,
Згадує він матінку рідненьку,
Як вони сміялись з нею днями,
Аж заболіло від думок серденько.
А мати вдома сина виглядає,
Вночі не спить, бо серце не вмовкає.
А може він повернеться живим?
Вона незнає...