І БУДЕ УКРАЇНА НАЗАВЖДИ
Чи ми ще в силі все оце терпіти?
Снарядами шматована земля.
Горять будинки, йдуть невинні душі,
Мов журавлі злітають в небеса.
І кожна ніч стає темніша й зліша,
Начинена тривогами серен.
У пік цивілізацій розквіт нищать
Вогненні леза дикунів-гієн.
Усюди рани, розпач, біль і вирви,
Хрести, могили, чорнії стрічки…
Летять сніжинки тихо і покірно
Й маскують вміло всі сліди війни.
В приміщеннях холодних стін, без світла,
Життя іскринку кава зігріва.
Мороз малює на шибках картинки,
І лихо замітає все зима.
Ота зима рішила все змінити –
Перемолоти зло в казковий кліп.
Сипнула віри в піку безнадії:
Де снігу гори – зродить пишний хліб.
Прийде весна і біль холодний зникне,