Cидить мама сама,тихий вечір у вікно заглядає.
Сидить мама сумна,а душа її плаче,співає.
Пролетіли літа,ой як швидко вони пролетіли,
жовтий лист обліта.вже й сніги за вікном білі білі.
Діти в моїм житті стали цвітом і плодом жаданим.
Стали щастям моїм.найвірнішим у світі коханням.
Тільки де ж вони,де?І коли я їх знову побачу?
Серце тужить і жде,Ви простіть мені те що я плачу.
Ви простіть,що сумна,Бо забрали міста в мене діток,
Я лишилась одна,як билинка у цілому світі!!!!!!!!
(всім мамам,котрі чекають своїх найдорожчих діточок,а часто не можуть дочекатися....
.