Стихотворение украинца Василия Симоненко о бандеровцах.
Поэт умер в 1963 году, ему было 29 лет!
А впечатление от стихотворения такое, словно оно написано сегодня....

"Я вас встречал в те горестные годы,
Когда огонь до неба доставал,
И почерневший купол небосвода
Рёв самолётов вражьих раздирал.
Тогда вас люди называли псами,
-Ведь вы лизали немцам башмаки,
Орали "Хайль" осипшими басами,
Ревели "Ще не вмерла" от тоски.
Где вы прошли - пустыни и руины,
Для трупов не хватало больше ям.
Плевала кровью "Ненька Украина"
В хозяев ваших, прямо в хари - вам.
Вы б пропили ее, забыв о Боге,
Вы б выжили и нас с своей земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись "москали".
Теперь вы снова, подвязавши кости,
Торгуясь, как потасканная б**дь,
Нацистов новых кликаете в гости
-Украинские хлеб и сало жрать.
Вы будете слоняться по чужбинам,
Пока вас чёрт к себе не заберёт.
Но знайте — не погибла Украина
Фашистам даст отпор и не умрёт!";


НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі,
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль!" охриплими басами,
І "Ще не вмерла..." голосно ревли.

Де ви ішли - там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям-
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі Сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів запрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте: ще не вмерла Україна,-
I не умре!