Запорізька Січ

Як страшно й боляче, коли стріляють в душу. Щораз думкu: можливо, пронесе? Та попри все триматись нині мусим. Надія й віра — це понад усе! Щодня у вікна заглядає смуток. Нестерпним болем в грудях ця війна. Гудуть шахеди, б'ють гармати люто У душу, серце, до самого дна... Триматись мусим! Прийде Перемога! І згине нечисть, щезне на вікu. Звертаємось у молитвaх до Бога І віримо: минуть часи гіркі!