Ода про Україну...
Де сонце сідало,
Де небо синіло,
Міцніла могутня
Держава-країна.
У неї красуні
Були неповторні,
Як сонечко ясне,
Моторні й проворні.
Й сини-соколи,
Незрівнянні вояки,
Відважні в бою-
Не боялись атаки.
І люди у мирі
Жили між собою,
В біленьких хатинках,
В садках над рікою.
І люди ті вміли
Любити і жити,
Навчились прощати,
Зуміли радіти.
Сусіди були в них:
Хороші й погані,
З одними мирились,
А ні-воювали.
А поруч жила
Цариця зухвала,
ЇЇ ота слава
За серце узяла.
Собі закортіло
Неменшої слави,
І вороном чорним
Злетіла над нами.
Зміліли всі ріки,
Садки повсихали,
Хатки повалялись
І щастя украли.
Вона ж веселилась,
Сміялась, раділа,
І далі “творила”
Нечистеє діло.