Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 10 сен 2020
Фильтр
про веселе
Звичайний хрест,скоріш за все, труба
На сорок дюймів,вже взялась іржею.
І над усим нахилена верба
Що вічно тужить мовчки за душею.
Звичайний запис,букви розпливлись
Неначе сльози,краплями висять.
Тут спить душа,обірвана колись,
Яку ніколи вже не воскресять.
Декілька цифр,розділені тире.
Між ними відстань довгої дороги.
Тут спить ще зовсім не старе
Чиєсь життя,нещасне і убоге.
В землю запхана гілочка бузку,
Засохлі квіти майже облетіли.
Розкисла грудка жовтого піску.
Та ящірки травою шурхотіли.
Це місце смутку,болі і тривог.
Остання пристань лодок,збитих в пару.
Самий граничний в світі епілог
За те,як жив та і за Божу кару.
Гогунець С
P.S.вірш про всих,не партесь
Звичайний хрест,скоріш за все, труба
На сорок дюймів,вже взялась іржею.
І над усим нахилена верба
Що вічно тужить мовчки за душею.
Звичайний запис,букви розпливлись
Неначе сльози,краплями висять.
Тут спить душа,обірвана колись,
Яку ніколи вже не воскресять.
Декілька цифр,розділені тире.
Між ними відстань довгої дороги.
Тут спить ще зовсім не старе
Чиєсь життя,нещасне і убоге.
В землю запхана гілочка бузку,
Засохлі квіти майже облетіли.
Розкисла грудка жовтого піску.
Та ящірки травою шурхотіли.
Це місце смутку,болі і тривог.
Остання пристань лодок,збитих в пару.
Самий граничний в світі епілог
За те,як жив та і за Божу кару.
Гогунець С
P.S.вірш про всих,не партесь
Це просто вірш.
НЕ міряйте все на мене.
Я кину пити! Прямо тут.
І розіб"ю останню пляшку.
Я подолаю самоту.
Надіюсь,це зробить не важко,
Хоч алкоголь знімає стрес,
Відгонить відчай і тривогу,
Життя втрачає інтерес,
Немає тяги йти в дорогу.
Нема бажання щось рибить,
Щось бачить,діять,навіть чути.
Всього лише це скло розбить,
І знову можна просто бути.
Як розірвать порочне коло
Зубами,нігтями,ножем?
Чи впасти каменем додолу
І не піднятися уже.
Я, мабуть, кину і палити,
Не здамся в лапи тютюну,
І буду бороду голити
І недопалок виплюну.
І буду дихать на всі груди,
І стану пити з яблук сік.
І скоро скажуть добрі люди-
Який прекрасний чоловік.
Гогунець С М
НЕ міряйте все на мене.
Я кину пити! Прямо тут.
І розіб"ю останню пляшку.
Я подолаю самоту.
Надіюсь,це зробить не важко,
Хоч алкоголь знімає стрес,
Відгонить відчай і тривогу,
Життя втрачає інтерес,
Немає тяги йти в дорогу.
Нема бажання щось рибить,
Щось бачить,діять,навіть чути.
Всього лише це скло розбить,
І знову можна просто бути.
Як розірвать порочне коло
Зубами,нігтями,ножем?
Чи впасти каменем додолу
І не піднятися уже.
Я, мабуть, кину і палити,
Не здамся в лапи тютюну,
І буду бороду голити
І недопалок виплюну.
І буду дихать на всі груди,
І стану пити з яблук сік.
І скоро скажуть добрі люди-
Який прекрасний чоловік.
Гогунець С М
Всевишній хотів,як мав час
Усе малювати для нас.
Носив свої фарби в рядні
Трудився як раб, день при дні:
Багряне,як свіжа кров,
Червоне,як та любов,
Зелене,блакитне,салатове,
Вишневе,бузкове,матове,
Із блиском,в тіні,розмите,
По стінах,з відра розлите,
Лимонно-жовте з кислинкою,
Чи лінією,чи павутинкою,
Чи синє,чи василькове,
Вечірнє,чи світанкове,
Чи схоже на чорношкірого...
І
Сорок
ВІдтінків
Сірого.....
Гогунець С
Усе малювати для нас.
Носив свої фарби в рядні
Трудився як раб, день при дні:
Багряне,як свіжа кров,
Червоне,як та любов,
Зелене,блакитне,салатове,
Вишневе,бузкове,матове,
Із блиском,в тіні,розмите,
По стінах,з відра розлите,
Лимонно-жовте з кислинкою,
Чи лінією,чи павутинкою,
Чи синє,чи василькове,
Вечірнє,чи світанкове,
Чи схоже на чорношкірого...
І
Сорок
ВІдтінків
Сірого.....
Гогунець С
КОХАНИМ :
Я прокидаюсь від думки про тебе.
Як ти,куди ти,чому ти і де...
Тільки на сході сірішає небо,
Ранній літак через силу гуде.
Я прокидаюсь.Один,як сирітка.
І не потрібні нікому слова.
На підвінонні зав"яла вже квітка,
Тьохнула пташка якась лісова...
Я прокидаюсь.Ти пахнеш для мене
Сіном,травою,озоном,дощем,
Полум"ям,спекою,листям зеленим,
Хлібом і сіллю,бузковим кущем...
Я прокидаюсь.Чую твій подих,
Рівний,тихенький,неначе вода...
Все це збувається зараз,на подив...
Вранішнє сонце в вікно загляда..
Гогунець С
Я прокидаюсь від думки про тебе.
Як ти,куди ти,чому ти і де...
Тільки на сході сірішає небо,
Ранній літак через силу гуде.
Я прокидаюсь.Один,як сирітка.
І не потрібні нікому слова.
На підвінонні зав"яла вже квітка,
Тьохнула пташка якась лісова...
Я прокидаюсь.Ти пахнеш для мене
Сіном,травою,озоном,дощем,
Полум"ям,спекою,листям зеленим,
Хлібом і сіллю,бузковим кущем...
Я прокидаюсь.Чую твій подих,
Рівний,тихенький,неначе вода...
Все це збувається зараз,на подив...
Вранішнє сонце в вікно загляда..
Гогунець С
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
148
- Alla RomanovaПознань
- Людмила Цимбалюксмт. Ставище
- Natalia ChelpanГродно
9
- НАДЛАК255 подписчиков
- Ставищани770 подписчиков
- Уманское медицинское училище566 подписчиков