...Назови мене рідною, милою,загляни хоч до мене вві сні,бо забути ніяк я не можу,щиру посмішку й очі ясні...так все швидко пройшло,пролетіло,зараз осінь,а було весна,та захопленість стало гіркою,незабуду ніяк тебе я..але знаю одне,що ніколи ти не глянеш мені навіть вслід,ти "розбив" моє серце до крові, і в душі залишив моїй слід...я наївна була, як дитина,бо роками була молода,кров моя бушувала по жилах,і душа ніби сад розцвіла...але радості довго не було ти, як забавку бачив мене і ранив молоде моє сердце та обманом таки "взяв" мене...і ночами я спати не можу,але хочу хоча би на мить ,притулитись до твого серденька,бо люблю,бо ще досі болить...і на тебе обрАз не тримаю,долі різні бувають