Матусенько рідна, коли це я виросла?
Коли воно сталось, бо я не помітила.
Ще наче учора мене ти голубила.
А нині, прокинулась і не повірила,
Вже доня доросла. Коли ж вона виросла?
Збивала коліна – ти дмухала ніжно,
Під тепле крило до грудей пригортала
Сварилась подеколи, – я заробляла.
Та очі всміхались, очима прощала,
Хоч супила брови суворо та грізно.
Були і застуди, була і ангіна…
І жуйка, що намертво влипла в волосся.
Без суму й нудьги в нашім домі жилося
З усім управлялась, тобі все вдалося.
Повір, з мене виросла гарна людина.
Матусю, дорослою бути так тяжко,
Закутай в обійми, примчу на світанні.
Подмухай на серце – згорає в коханні
В пекучім прозрінні, в болючій омані
Я ляж