Неспокій, туга і нудьга шалена. А друзям нудьгувати не з руки -навшпиньки не блукають біля мене, не співчувають слізно...Навпаки: вони сміються молодо і щиро, розповідають тисячі пригод, не губляться і не втрачають віри при темній хмарі відчаю мого. І це ознака найпевніша, милий, що не навік ми розлучились, ні! Інакше наші друзі б не зуміли так весело сміятись при мені. #Ліна_Костенко
Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мені іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: — Люди, будьте взаємно ввічливі! І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: — Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими! #Ліна_Костенко