двінацать чілавьик нас многа ілі мала но знаєм ми кагда начньотся бой каротак бьил прікас куда іщо кароче нам топать прістаїт пачті што на кордон і
вийдя на рубьиж втічьиньє етай ночі к васходу захватіть з аружєм караван
паклялса зам палка што будут нам награди і тьим хто нідашол і тим хто учельил а зампаліт сказал ви справітісь рібята но пачімута сам іті нізахатил і вот четвертий час ми топчім етат лис пол ночі пазаді і главнає успьить а гдита там в далі за дікем пірівалам дви сотні
басмачьий таропятся на смирть ані заплатят нам за сорваниє школи за
сльози матірьий за вижений гродок шагай салдат шагай уніх настрой вісьолий а ми їм па утру сигрєм атхадняк закончітся вайна і встрьитіт
как сьирцу больна атакіх патьирь но асіби нідумалі рібята для малешей аткрилі жизні двьирь спасая ат звірьий і ат захвата ні впьирвий рас дісант ішол на смьирть прікрив дітьий в тьих школьних карідорах для нас била світоє слова честь служенья людям і барьба з терорам сіводня праважаєм ми рібят в пасльидній путь пад вистріли салюта штоб на всігда була аткрита дверь для всьих для нас пажизніним маршрудам наша воля
донбас в душе ми сахранім пака жевем на світі десант ми будем помньіть а тібьи і етат день як жизнь ми дальі дітям
берет наш непросто весь голубий наша гордость бебесного цвьита пропитаний
потом і пилью полів не зря ми гордімся беретом а служба в десанті
простов не буває нас небо на міцність з земльой провіряє тревоге учьинія с парашутом прешки бій рукопашний і в бой марш браскі я дьилаю шак за борт самальота і вітер моє обдуває ліцо зімнов мій берет і десантная рота і з
силою я вереваю кольцо гарячі точки там де війна нашех рібят поселає страна любою цінов веполньяєм прекас дівіс вдв ніхто кроме нас берети
хранят паміть впавших парньий горе і сльозе їх матерів і слава десанта
кровю прольіта не зря вдв назевають еліта пусть служба пройде но будуть адьити 2 августа голубиє берети на празнек десан
вмиста бойових ерде чімаданав холмік на битонкі вмиста порваних хебе кітіля і
ардінов калоткі камандір пасльиднії слава праглатіть валньинія не всілі і
запьилі тіха дембіля а зімли гди чисна атслужилі віртальот застил агромнай птіцай на краю бетонай паласи бута слушал аб донбаскам горі а на зьимлю пригалі байци маладиє новава набора страх і ужас пряталі в
глазах акунальісь в раскальоний воздух в ета врьемя грохнула в палях ротний падбіжал кнім сам зільоний агризнулась ярасна браня штош рібяткі
паваюєм зразу нас нібудіт спрашевать вайна у ніуспил сказать што нужна как на їво пльічьо лігла рука камандір давай как раньше вмьисті в бой
пайдут сіводня димбіля завіршился бой апять пращяні