Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 28 мая 2019
Фильтр
Перемир'я між Німеччиною й Державами Згоди заключено. Найкривавіша війна скінчилась, і перед народами всього світу стоїть складне завдання утворити основи нового життя .
Серед решти частин багатостраждальної Росії на долю України випала порівнюючи більш щаслива доля. При дружній допомозі Центральних Держав вона зберегла спокій аж до нинішнього дня. Ставлячись із великим почуттям до всіх терпінь, які переживала рідна їй Великоросія, Україна всіма силами старалась допомогти своїм братам, оказуючи їм велику гостинність і піддержуючи їх всіма можливими засобами в боротьбі за відновлення в Росії твердого державного порядку.
Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями кол
Серед решти частин багатостраждальної Росії на долю України випала порівнюючи більш щаслива доля. При дружній допомозі Центральних Держав вона зберегла спокій аж до нинішнього дня. Ставлячись із великим почуттям до всіх терпінь, які переживала рідна їй Великоросія, Україна всіма силами старалась допомогти своїм братам, оказуючи їм велику гостинність і піддержуючи їх всіма можливими засобами в боротьбі за відновлення в Росії твердого державного порядку.
Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями кол
13:08
КВАДРАТ 48 – 103 Так ось він, квадрат сорок вісім – сто три,
Де жовті піски ворушили вітри,
Де з краю вузької глухої дороги
З вітрами змагались кущі кривоногі,
Звідкіль було видно, як після боїв
Лисичанськ, як од горя, темнів.
Мені не забуть цей піщаний квадрат:
Мій друг тут, Степанко, – поет і солдат –
Упав, як на смерть ми стояли в заставі,
А полк відступав не з піснями, не в славі.
Засипав я друга у ямі сухій
І місце позначив на карті своїй.
Я дав собі слово людини-бійця:
Як ворога знищим, на берег Дінця
Прийти і насипать високу могилу
Та ще й посадити берізоньку білу,
Щоб видно було із далеких доріг,
Де впав мій Степанко, це друг мій поліг.
Дороги й дороги... Нема їм кінця.
Не скоро п
Де жовті піски ворушили вітри,
Де з краю вузької глухої дороги
З вітрами змагались кущі кривоногі,
Звідкіль було видно, як після боїв
Лисичанськ, як од горя, темнів.
Мені не забуть цей піщаний квадрат:
Мій друг тут, Степанко, – поет і солдат –
Упав, як на смерть ми стояли в заставі,
А полк відступав не з піснями, не в славі.
Засипав я друга у ямі сухій
І місце позначив на карті своїй.
Я дав собі слово людини-бійця:
Як ворога знищим, на берег Дінця
Прийти і насипать високу могилу
Та ще й посадити берізоньку білу,
Щоб видно було із далеких доріг,
Де впав мій Степанко, це друг мій поліг.
Дороги й дороги... Нема їм кінця.
Не скоро п
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
9
- виктор забиралисичанск
- виталий шевчукЛисичанск
- сергей шахринЛисичанск
- Виктор СамойловНиколаев
11
- РУССКИЙ РОК от"А"до"Я" у Виктора 2 !!!44380 подписчиков
- Автодом-друг человека. "Яхты на колесах"970 подписчиков
- Якорь - мужской журнал882608 подписчиков
- Лисичанск Северодонецк Рубежное - ПРАВДА!15511 подписчиков
- Подарки – это ОК4366193 подписчика