Крик душі...
Сумую сильно, бо не поруч ти
Печаль і сльози я вночі ховаю
Прийди до мене хоча б раз у сні
Прийди хоч на годинку, я благаю
Я зроблю тобі чай, міцний
Який ти пив колись давно, щоранку
А двері за собою все ж прикрий
І будем теревенить до світанку
Я розповім про те, що на душі
Про те, що сховане далеко, за замками
Опишу те, що коїться в житті
І головне ,що я скажу тобі - я мама
Ти пргорнеш мене до себе ніжно так
Як вміють тільки татусеві руки
Я дивлюсь в твої очі й бачу знак
Знак невблаганної, чергової розлуки
Я прокидаюсь, ледь відкривши очі
І розумію ,що це сон, це дим
Це марево, яке з фіналом ночі
Розвіялось над всесвітом моїм
І на очах у мене знову сльози
І крізь істерику