босоніж над травою, що ріже плоть як ніж
поговори зі мною перш ніж....
узяв мене, як жінку, здійняв і стрепехнув
і поховав в барвінку, забув...
схолонула дощами, між запахами трав,
у темряві гущавин...заплямував
хрущі мене колишуть, і будять солов'ї
лишив у вічній тиші, без сім'ї
вітер мені - за мужа, а пташка - за дочку,
я на гачку, мій друже, я на гачку...
для мене час спинився, а з ним і світ
ти від життя втомився....
ти від життя втомився...
мені ж на вік шістнадцять літ.