Левая колонка

Антоніна Симчира

Последний визит: 21 окт 2018

Фильтр

Заметки Увлечения

Антоніна Симчира

21 апр 2014

Тютчев ФёдорО, КАК УБИЙСТВЕННО МЫ ЛЮБИМ...О, как убийственно мы любим,Как в буйной слепоте страстейМы то всего вернее губим,Что сердцу нашему милей!Давно ль, гордясь своей победой,Ты говорил: она моя...Год не прошел - спроси и сведай,Что уцелело от нея?Куда ланит девались розы,Улыбка уст и блеск очей?Все опалили, выжгли слезыГорючей влагою своей.Ты помнишь ли, при вашей встрече,При первой встрече роковой,Ее волшебный взор, и речи,И смех младенчески живой?И что ж теперь? И где все это?И долговечен ли был сон?Увы, как северное лето,Был мимолетным гостем он!Судьбы ужасным приговоромТвоя любовь для ней была,И незаслуженным позоромНа жизнь ее она легла!Жизнь отреченья, жизнь страданья!В ее душевн

Антоніна Симчира

9 ноя 2013

Про те,що бУло -не розкаже книжка,
ніхто і не згадає ні на мить,
лише здаля заплаче тихо скрипка
і десь глибоко в серці заболить...
Про те,що буде - знає тільки небо,
і час,що відпливає кораблем.
На цій землі усе,що ми беремо -
в кінці путі те ж саме й віддаєм.

Життя людське - немов політ пташиний,
з долонь землі ми дзьобаєм знання,
на крилах мрій літаєм що є сили...
Сьогодні є ми,завтра - нас нема.
Шукаєм щастя,рвем останній чобіт
і поспіхом крокуєм по землі,
а маєм те,що зветься словом "досвід" -
багатство й мудрість нашої душі...

І все,що бУло,є,і все,що буде
не відкорегувати нам,на жаль.
Як легко в цім житті зникають люди,
як важко проводжати їх у даль.
Чому так невблаганно все минає?

На этом пока всё

Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту