Рано-вранці на світанку босими ногами Йшла до Бога Україна тихо з молитвами Одягнувши вишиванку ,розпустила коси Щоб просити Бога сили і кращої долі. Вітер коси розплітає - суне чорна хмара Впала вона на коліна і Його питала: -За , що мені така кара? Чим я завинила? Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили? Дзвони дзвонять вже щоденно ...днями і ночами... Сини мої полягли...вкрито все хрестами... -Чи я тобі не молилась? Чи дітей не вчила любить землю і Тебе? Прошу дай нам сили! -Скажи мені ,Отче милий, скільки ще терпіти? -Як синів уберегти? Скільки ще молитись?! ...І почувся з неба глас: -Встань! Вже скоро ,мила! Той хто хтів здолать тебе сам ляже в могилу. Потерпи ще трішки ти- Я заго