Сім років минуло
Як одна довга мить.
Скільки сліз вже пролито,
Скільки туги й страждань.
Кажуть час полікує…
Ні! Час гартує!
Ми не звикли без тебе,
Лиш жити вчимося.
Коли знову нестерпно
Пектиме од болю
Погляну у небо…й
Зашумів вітерець,
І маленький осінній листочок
Тихо сів на плече,
Відчуваю не дотик листка,
А твої сильні й ніжні обійми.
Ти скажеш : «Дитино не плач,
Волю збери в кулак
Маєш сильну ти вдачу!
Побориш і це»
І знов відчуваю підтримку.
І знов візьмуться сили.
Бо на небі є Ангел у мене.
Я знаю, мій татко, це ти!