Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 22 мая 2022
Фильтр
Поделилась заметкой
Поделилась фотографией
Нехай цей вірш Ліни Костенко супроводжує моє фото.
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
66
- Раиса Калицевас. Преслав
- Светлана МишкинаПриморск
- Денис НейковскийПарамарибо
- роман пенчевПриморск
- Руслан ДеменкоНиколаев