"Нас убивають поодинці, смерть виглядає випадкова. Лише за те, що українці, що свої звичаї і мова. Загинув Білозір у Львові, і не здригнулась Україна. Співав пісні на рідній мові, у тім була його провина. Звідки взялися оці пси, ці кровожерливі шакали? Здавалося, пройшли часи, коли за слово убивали. Згадай-но, як у них рука, піднялась на страшне безумство, Повішали Івасюка і видали за самогубство. Згас Симоненко, як свіча, бо на заваді було слово. Вмер від побоїв палача, побили ніби випадково. Загинув Стус у таборах, за Україну, її долю. Кати тремтіли, мали страх, та не зламали його волю! Здавалося - пройшли часи, та це не можна забувати. Бо знову бродять підлі пси, і нас продов