Левая колонка

Ольга Петренко

Последний визит: 17 мая 2017

Фильтр

Давно ли песни ты мне пела,
Над колыбелью наклонясь.
Но время птицей пролетело,
И в детство нить оборвалась.

Поговори со мною, мама,
О чем-нибудь поговори,
До звездной полночи до самой,
Мне снова детство подари.

Довольна я своей судьбою,
Немалый в жизни пройден путь.
Но очень хочется порою
Мне снова в детство заглянуть.

Поговори со мною, мама,
О чем-нибудь поговори,
До звездной полночи до самой,
Мне снова детство подари.

Минуты сказочные эти
Навек оставлю в сердце я.
Дороже всех наград на свете
Мне песня тихая твоя.

Поговори со мною, мама,
О чем-нибудь поговори,
До звездной полночи до самой,
Мне снова детство подари.

Сьогодні переглядала по телевізору новини, і знову сумні вісті зі сходу мирної країни... Чомусь на папір лягли такі рядки...
* * *
Четвертий рік уже іде війна...
Стоять онуки і діди в небеснім строї...
Одні діждались мирної весни,
А інші лиш про неї молять!..
В травневім небі знов салюти сяють,
А на полі бою кулі лиш кружляють...
І вість сумна летить зі Сходу мирної країни...
І знов додому їде домовина...
Дитина ж ще несе тюльпани невідомому солдату,
А в небі вже стрічають журавлі невинну душу тата...
Ніколи!..
Знову!.. Сльози на очах у матерів...
Осиротілі діти і безлюдні хати...
Весна стрічає журавлів,
А разом з ними і у небесний стрій солдатів...
08/05/2017 рік