Навчись мовчати… Не кричати. Душу свою з глибин не рвати. Не божеволій. Зупинись. Отямся. В небо подивись… Ти дихаєш. За вдихом – видих. І розумієш, що жива… Скільки попереду ще кривди? – Безмежність… В цьому ти права. Навчись мовчати… Це ж так просто. І болю не помітить світ. Хоч серце знемагає гостро, Нехай у ньому навік слід… - Нехай!.. Ти виживеш, ти сильна! І, наче птах в польоті, вільна… Лише мовчи… За вікном – град, а в серці власний тихий ад… Лише мовчи… Терпи! Тримайся! І спокій тебе знов знайде… Ти хочеш вірити, зізнайся, що і за тьмою день прийде. І зійде сонце… Його промінь так ніжно у твої долоні… Ти не лякайся, а помрій. Його теплом себе зігрій… І все ж мовчи… А град вже стих.