А я дзвонила, кажу :"Сину,

іди додому..бо там гинуть...."
А він:"Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..
моє дитя у домовині...
"як справи синку?ну кажи як справи?....
чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?
втомився ,певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..
живіт злапав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!!!