Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 12 сен 2017
Фильтр
МРІЯ ІЗ ЗІРОК
Мрія...І знов про тебя, мріє, я пишу,
Ти, мріє, знаєш все, і про душу,
Тебе я, мріє, закликаю,
Коли ти прийдеш я не знаю.
Я мрію про просте буття,
Таке просте, насичене життя,
Мені багато то не треба,
Життя багате не потреба.
Я мрію про білесенькі хатинки,
Щоб там проводити сумні годинки,
Я мрію про вишневий сад,
Щоб кожен день вертатися назад.
Я мрію про свободу слова,
Адже багата наша мова,
Я мрію жити без "кайдан",
Таких як я - цілий майдан.
Я мрію про просте життя,
Лише почуй сердець биття,
Ми мрієм всі лиш просто жити,
Так, щоб світ увесь любити.
Життя - це сон, і в нас воно одне,
Роки пройдуть, і враз воно мине,
А мрія створена віками,
Здійметься в небо, й стане з
Мрія...І знов про тебя, мріє, я пишу,
Ти, мріє, знаєш все, і про душу,
Тебе я, мріє, закликаю,
Коли ти прийдеш я не знаю.
Я мрію про просте буття,
Таке просте, насичене життя,
Мені багато то не треба,
Життя багате не потреба.
Я мрію про білесенькі хатинки,
Щоб там проводити сумні годинки,
Я мрію про вишневий сад,
Щоб кожен день вертатися назад.
Я мрію про свободу слова,
Адже багата наша мова,
Я мрію жити без "кайдан",
Таких як я - цілий майдан.
Я мрію про просте життя,
Лише почуй сердець биття,
Ми мрієм всі лиш просто жити,
Так, щоб світ увесь любити.
Життя - це сон, і в нас воно одне,
Роки пройдуть, і враз воно мине,
А мрія створена віками,
Здійметься в небо, й стане з
|̳̿М̳̿о̳̿є̳̿ ̳̿с̳̿е̳̿л̳̿о̳̿|
Моє село,
Я тут живу,
Я тут зросла,
І тут творю.
Ці верби, і стави,
О Боже мій милий, які же тут трави!
Милуюсь завжди цією красою,
Куди ти не глянь, ось кущ умитий росою.
Куди не ступи, ось тобі і квіти,
Ось гордо звисають дубовії віти.
Моє Заповітне, тебе я люблю!
Лише пройди ти, по чистому полю,
Й побач ту красу, що змінює долю!
Як можна рідне гнобити?
Свою землю кохану вогнем палити.
Вбережи свій милий край,
Де сонце ховається за небокрай,
Де пташки свої співи ведуть,
Де захід сонця можна почуть.
Лише вбережи ти цей рай на землі,
Щоб цей чарівний край не стонув у імлі.
Свій Заповіт у серці несу,
І байдуже скільки часу,
Свого с
Моє село,
Я тут живу,
Я тут зросла,
І тут творю.
Ці верби, і стави,
О Боже мій милий, які же тут трави!
Милуюсь завжди цією красою,
Куди ти не глянь, ось кущ умитий росою.
Куди не ступи, ось тобі і квіти,
Ось гордо звисають дубовії віти.
Моє Заповітне, тебе я люблю!
Лише пройди ти, по чистому полю,
Й побач ту красу, що змінює долю!
Як можна рідне гнобити?
Свою землю кохану вогнем палити.
Вбережи свій милий край,
Де сонце ховається за небокрай,
Де пташки свої співи ведуть,
Де захід сонця можна почуть.
Лише вбережи ти цей рай на землі,
Щоб цей чарівний край не стонув у імлі.
Свій Заповіт у серці несу,
І байдуже скільки часу,
Свого с
|̳̿П̳̿о̳̿к̳̿а̳̿л̳̿е̳̿ч̳̿е̳̿н̳̿н̳̿ы̳̿е̳̿ ̳̿д̳̿у̳̿ш̳̿и̳̿|
Вот может когда то настанет то время,
Когда наконец то полюбит семья.
Мою душу на части порвало,
Что то внутри с каждым днем умирало
Да мам, я тоже страдала,
Но только одна я была, и не знала,
Что слезы так горьки бывают,
Да мама, меня жизнь помотала.
На твои расспросы " Что стало с тобою"?
Сказать бы тебе, я правду уж скрою
И так не хочу я, сказать, что со мною,
Со мной "Все отлично". Слезою скупою...
И вот приблизится вечность,
А мысли? Они вновь про беспечность...
И снова не спала,
Всю ночь на пролет в слезах прострадала.
И счастья в глазах уж не стало,
Все живое во мне умирало,
От чего так больно мне, мама?
Т
Вот может когда то настанет то время,
Когда наконец то полюбит семья.
Мою душу на части порвало,
Что то внутри с каждым днем умирало
Да мам, я тоже страдала,
Но только одна я была, и не знала,
Что слезы так горьки бывают,
Да мама, меня жизнь помотала.
На твои расспросы " Что стало с тобою"?
Сказать бы тебе, я правду уж скрою
И так не хочу я, сказать, что со мною,
Со мной "Все отлично". Слезою скупою...
И вот приблизится вечность,
А мысли? Они вновь про беспечность...
И снова не спала,
Всю ночь на пролет в слезах прострадала.
И счастья в глазах уж не стало,
Все живое во мне умирало,
От чего так больно мне, мама?
Т
|̳̿В̳̿б̳̿е̳̿р̳̿е̳̿ж̳̿и̳̿ ̳̿щ̳̿а̳̿с̳̿т̳̿я̳̿|
Уж годі нам усім страдати,
Той час, де було краще, нам уже не мати.
В житті лиш треба жити щастям,
Коли щасливий ти, щаслива вся твоя родина.
Ведемо часто себе так, немов дитина.
Ми щастя своє помічать не звикли,
Від нього так уже відвикли.
Бо часто так усе не в лад,
Жаліємось, бо обертаємось назад.
Усі ми звикли жить минулим.
Але навіщо так ми себе мулим?
Минуле-це твоє зітхання
Авжеж, можливо, ще й нещаснеє кохання.
А завтра буде уже краще,
Усмішку покажи свою, ледаще!
Ходи ти так, мов в тебе все чудово,
У цьому щастя є, тепер тобі відомо.
Іди вперед , не оглядаючись назад,
Без всих отих твоїх баллад.
Це зараз може буть погано,
Уж годі нам усім страдати,
Той час, де було краще, нам уже не мати.
В житті лиш треба жити щастям,
Коли щасливий ти, щаслива вся твоя родина.
Ведемо часто себе так, немов дитина.
Ми щастя своє помічать не звикли,
Від нього так уже відвикли.
Бо часто так усе не в лад,
Жаліємось, бо обертаємось назад.
Усі ми звикли жить минулим.
Але навіщо так ми себе мулим?
Минуле-це твоє зітхання
Авжеж, можливо, ще й нещаснеє кохання.
А завтра буде уже краще,
Усмішку покажи свою, ледаще!
Ходи ти так, мов в тебе все чудово,
У цьому щастя є, тепер тобі відомо.
Іди вперед , не оглядаючись назад,
Без всих отих твоїх баллад.
Це зараз може буть погано,
|̳̿Т̳̿е̳̿,̳̿ ̳̿щ̳̿о̳̿ ̳̿н̳̿а̳̿к̳̿и̳̿п̳̿і̳̿л̳̿о̳̿|
Я щаслива, ще є час,
Ще я час для всього
Можно все робити повсякчас
Й вибирати сього.
Так у нас все прийнято.
Люди діляться на касти,
Й потім всі складають ласти.
Всі ми чимось різні
І буваємо ми грізні
Ображаємо ми інших,
І найменших, і найгірших,
І так звикли все губити,
Але ж так не можна жити!
Все жаліємось на те, що нама природи,
Самі ж нищать то її ті "славетні" роди.
Ми жаліємось на те, що немає згоди,
Самі ж провокуєм ті дурні незгоди.
Все руйнуєм і не можем просто жити,
Але жаліємось то так, що хочемо дружити.
Помилуйтесь тим, що ви зробили.
Краще б ви уже не жили...
Руйнування всього... Де же ваша кеба?
Але завжди щось буде треб
Я щаслива, ще є час,
Ще я час для всього
Можно все робити повсякчас
Й вибирати сього.
Так у нас все прийнято.
Люди діляться на касти,
Й потім всі складають ласти.
Всі ми чимось різні
І буваємо ми грізні
Ображаємо ми інших,
І найменших, і найгірших,
І так звикли все губити,
Але ж так не можна жити!
Все жаліємось на те, що нама природи,
Самі ж нищать то її ті "славетні" роди.
Ми жаліємось на те, що немає згоди,
Самі ж провокуєм ті дурні незгоди.
Все руйнуєм і не можем просто жити,
Але жаліємось то так, що хочемо дружити.
Помилуйтесь тим, що ви зробили.
Краще б ви уже не жили...
Руйнування всього... Де же ваша кеба?
Але завжди щось буде треб
|̳̿Д̳̿о̳̿т̳̿о̳̿р̳̿к̳̿н̳̿у̳̿т̳̿и̳̿с̳̿я̳̿ ̳̿д̳̿о̳̿ ̳̿н̳̿е̳̿б̳̿а̳̿ ̳̿|
Як тяжко на душі,
Коли з-під ніг уходить все живе
І всі ми стали зовсім інші
В одну хвилину все змінило
І більш не буде все так мило
В одну хвилину люди,
Які були для тебе всим
Покинули напризволяще зовсім босим й неживим
Пішли і зовсім не вернулись
Неначе гілка відігнулись
Вони були тим спалахом в очах,
Вони були тим вогником єдиним
Чиє світіння було неповторним
Той вогник дав надію на все краще,
А потім залишив боляще...
Як хочеться, щоб все змінило
Усе на краще,
Щоб більш ніхто не був напризволяще,
Але в житті буває все не так, як треба
В житті все так, щоб не дістатися до неба.
Як тяжко на душі,
Коли з-під ніг уходить все живе
І всі ми стали зовсім інші
В одну хвилину все змінило
І більш не буде все так мило
В одну хвилину люди,
Які були для тебе всим
Покинули напризволяще зовсім босим й неживим
Пішли і зовсім не вернулись
Неначе гілка відігнулись
Вони були тим спалахом в очах,
Вони були тим вогником єдиним
Чиє світіння було неповторним
Той вогник дав надію на все краще,
А потім залишив боляще...
Як хочеться, щоб все змінило
Усе на краще,
Щоб більш ніхто не був напризволяще,
Але в житті буває все не так, як треба
В житті все так, щоб не дістатися до неба.
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
65
- максим медведевкартолы
- Кристина ЕрощенкоЗапорожье
- галина никифорова (нечаева)Заповитное
- Елизавета Строколисп. Заповитное
3
- Женская и детская одежда33 подписчика
- Москва цитаты433746 подписчиков
- Всё ОК!8452132 подписчика