Було це давно…
В ту сувору годину,
Як кров'ю вмивалась
Земля України.
Вставали на сході
Заграви червоні,
Було три сестри в партизанськім загоні.
Три сестри-близнючки -
Їх, навіть, бійці не могли розрізняти:
Всі троє чорняві, всі троє пригожі,
Одна до одної, як в пісні похожі,
А дні ті були… Не забути ніколи і досі:
Чужі ешелони летіли з укосів.
То плата фашистам за чорні руїни,
За сльози Вкраїни, за кров України
І ось коменданту донеслися вісті:
Піймало гестапо розвідницю в місті.
Якесь там дівча молоде та зелене.
- Ану, приведіть її зараз до мене.
І ось вони руки тоненькі дівочі,
Та чорнії брові, та карії очі.
-Це ти партизанка?
-Це я - партизанка.
-А ну ж бо розказуй усе до останку .
А ні,