Подругам дорогим
Як збирались від'їжджати
До краю чужого,
То не знали, що скуштуєм
Тут хліба гіркого.
Ми не знали, як то добре
В далекій чужині.
У сторононьці заможній,-
Ніби в домовині.
Відірвані ми від світу,
Від дітей, родини,
Від усього, що найбільше
Потрібне людині.
Ніщо для нас тут не миле,
Ніщо тут не любе.
Навіть сонце не так світить
І не так голубить.
Нема для нас тут розради,
Неволя- та й годі.
Ідень, і ніч ми на чатах
І в сльозах солоних.
Усі тута розмовляють
На чужинській мові,
А так хочеться почути
Своє рідне слово.
З чужиною розмовляєм,
У чужині плачем,
З чужиною ріднимося,
Свої роки тратим.
Тепер знаєм, як то тяжко
Бути на чужині,
І служити, і годити
У чужій ро