Знову зима, знову лютий,знов друге...
Ніби в той день повертаюся знов...
В сірий і мокрий , жахливий той ранок,
Ранок коли назавжди ти пішов.
Все наче згасло як зорі на небі,
Все стало сірим,сумним водночас .
Всі ці роки я не можу змиритись,
Що ти десь там у далеких світах...
Вибач, що час невпинно минає ,
Вибач, що біль не стихає й на мить...
Я весь цей час тебе пам'ятаю,
Рана у серці назавжди болить.
Скоро я знову приїду до Львова,
В місто в якому ти вчився i ріс...
І підіймуся я стежкою в гору,
Щоб досказати бракуючих слів...