Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 7 янв 2022
Фильтр
Це сталося після дощу
Прохолодно…Поступово
підкрадалась пізня осінь….
Дерева
де-не-де вже скидали з себе багряне
листя,яке неслося
вітром,крутилося,обіймалося,збивалося в
купи, переверталося і знову розсипалося і летіло,здавалося доганяло одне
одного. Деяке лежало, приклеїлось багнюкою до землі. Вчора цілий день мжичив
прохолодний дощ. Що вже тепла чекати….. З кожним днем ставало холодніше,небо
все частіше затягувалось здоровенними темними хмарами,здавалося ,як якась
завіса лягала над землею. Зовсім не чути співу пташок, тільки горобці літали
зграйками,один перед одним цвірінькали,щось знаходили їсти ,а потім десь
зникали. Все частіше з`являлися ворони,сердито каркали ,кружляли, часті
Прохолодно…Поступово
підкрадалась пізня осінь….
Дерева
де-не-де вже скидали з себе багряне
листя,яке неслося
вітром,крутилося,обіймалося,збивалося в
купи, переверталося і знову розсипалося і летіло,здавалося доганяло одне
одного. Деяке лежало, приклеїлось багнюкою до землі. Вчора цілий день мжичив
прохолодний дощ. Що вже тепла чекати….. З кожним днем ставало холодніше,небо
все частіше затягувалось здоровенними темними хмарами,здавалося ,як якась
завіса лягала над землею. Зовсім не чути співу пташок, тільки горобці літали
зграйками,один перед одним цвірінькали,щось знаходили їсти ,а потім десь
зникали. Все частіше з`являлися ворони,сердито каркали ,кружляли, часті
Сон в руку
Який
чудовий,світлий літній ранок. З землею
сонце загравало,вже розсипало промені по росяній траві і пташка дзвінко,
дзвінко ,так співала,що аж хотілось заспівати їй самій. Чи то від ,щастя, чи
від насолоди,так гарно виспалась сьогодні. Давно вже міцно так не спала,у собі
радість відчувала,коли почула під серцем дитя,яке напевно теж проснулося ,дало
про себе знати..
Надя приклала руки до нього і тихо,ніжно
заговорила,щоби бабуся раптом не почула,
-
Проснувся мій синочку маленький,ще
трішки ,вже ми з тобою підемо до лікарні. Ти ж мені допоможеш,справді? Тоді
появишся на світ…І будемо з тобою разом, назавжди ти і я ,а ще твій тато…
Поглянула
в вікно,а й справді,обіцяв пр
Який
чудовий,світлий літній ранок. З землею
сонце загравало,вже розсипало промені по росяній траві і пташка дзвінко,
дзвінко ,так співала,що аж хотілось заспівати їй самій. Чи то від ,щастя, чи
від насолоди,так гарно виспалась сьогодні. Давно вже міцно так не спала,у собі
радість відчувала,коли почула під серцем дитя,яке напевно теж проснулося ,дало
про себе знати..
Надя приклала руки до нього і тихо,ніжно
заговорила,щоби бабуся раптом не почула,
-
Проснувся мій синочку маленький,ще
трішки ,вже ми з тобою підемо до лікарні. Ти ж мені допоможеш,справді? Тоді
появишся на світ…І будемо з тобою разом, назавжди ти і я ,а ще твій тато…
Поглянула
в вікно,а й справді,обіцяв пр
Стоїть серед поля у чорній хустині
А погляд на схід…Загубилось кохання
В чому вона та її діточки винні…
Що голубки-сироти,вдова зарання…
Де ж молодість…Тож зараз лише тридцять два
Та де та сила… Як на ноги підніме?
Люди! Скажіть нащо ця клята війна?
Скільком матерям,ще похоронка прийде?
Все котяться сльози гіркі і солоні
А коси миттєво срібляться-на очах
Та лиш подумає,як сьогодні
Як скаже маленьким…. Батька вбили…Нема!
Йде, спотикається серед дороги
Пада на коліна.. Рве коси ,ридає..
Хто знає,як зможе той біль вгамувати
Та з кого ,за це горе зможе спитати ?!
А погляд на схід…Загубилось кохання
В чому вона та її діточки винні…
Що голубки-сироти,вдова зарання…
Де ж молодість…Тож зараз лише тридцять два
Та де та сила… Як на ноги підніме?
Люди! Скажіть нащо ця клята війна?
Скільком матерям,ще похоронка прийде?
Все котяться сльози гіркі і солоні
А коси миттєво срібляться-на очах
Та лиш подумає,як сьогодні
Як скаже маленьким…. Батька вбили…Нема!
Йде, спотикається серед дороги
Пада на коліна.. Рве коси ,ридає..
Хто знає,як зможе той біль вгамувати
Та з кого ,за це горе зможе спитати ?!
Куца Фенька
У маленькому селі
Жила куца Фенька
Так назвали її
Бо була маленька
Справді дуже низька
Та була хитренька.
Ось,надумала собі
Причарувать Івана
Правда на обличчі
Була вона славна.
Ну,а він же хлопець
Справжнісінький козак
Його
карі очі
Чарували дівчат.
Мав гарну зарплату
І в місті квартиру
Ще велику дачу
Шикарну машину.
От і подумала…
Я-то чим погана7
Й вирішила піти
За
того Івана.
Запросила в гості
Вечір сяють зорі
Випили по чарці
І лежать вже
голі
Тай радіє щастю
Підемо
до РАКСУ.
У маленькому селі
Жила куца Фенька
Так назвали її
Бо була маленька
Справді дуже низька
Та була хитренька.
Ось,надумала собі
Причарувать Івана
Правда на обличчі
Була вона славна.
Ну,а він же хлопець
Справжнісінький козак
Його
карі очі
Чарували дівчат.
Мав гарну зарплату
І в місті квартиру
Ще велику дачу
Шикарну машину.
От і подумала…
Я-то чим погана7
Й вирішила піти
За
того Івана.
Запросила в гості
Вечір сяють зорі
Випили по чарці
І лежать вже
голі
Тай радіє щастю
Підемо
до РАКСУ.
Дорога життя
Життя . Пройшли роки
В своїй дорозі ти узнаєш
Те ,що тобі несли
Ти підсумуєш,пригадаєш….
Ще у дитинстві насолоди смак
В морозиві , у мами на руках
Мабуть блаженство відчуваєш
Як колискову пригадаєш.
То у житті гарний світанок
Це справді по дорозі ранок.
Та спринув час,науки пізнавати
І як,гидке каченя те навкруги сприймати
Не завжди це тобі вдається
Але все з часом зміниться.
І в юних вже роках. Не так
Ти дивишся на світ
У розових очках
Тобі сімнадцять,двадцять літ
Стоїш на роздоріжжі ти
І думаєш ,якою із доріг іти.
Дорослішаєш ,гризеш науки
Тобі людиною вже бути
Професію собі замати
Та ще ,якийсь куток придбати.
І ось,доросле вже життя
Дорога річкою тече
Ті молоді,гаря
Життя . Пройшли роки
В своїй дорозі ти узнаєш
Те ,що тобі несли
Ти підсумуєш,пригадаєш….
Ще у дитинстві насолоди смак
В морозиві , у мами на руках
Мабуть блаженство відчуваєш
Як колискову пригадаєш.
То у житті гарний світанок
Це справді по дорозі ранок.
Та спринув час,науки пізнавати
І як,гидке каченя те навкруги сприймати
Не завжди це тобі вдається
Але все з часом зміниться.
І в юних вже роках. Не так
Ти дивишся на світ
У розових очках
Тобі сімнадцять,двадцять літ
Стоїш на роздоріжжі ти
І думаєш ,якою із доріг іти.
Дорослішаєш ,гризеш науки
Тобі людиною вже бути
Професію собі замати
Та ще ,якийсь куток придбати.
І ось,доросле вже життя
Дорога річкою тече
Ті молоді,гаря
Лист матері
Сидить жінка за столом
Все в вікно вдивляється
Синок поїхав вже давно
До військкомату…
щось не повертається.
В селі чоловіків замало
Кого можна ,всіх забрали
Незалежність зберегти
Треба всім до війська йти.
Син телефона вже дістав
Та СМС мамі писав
А до частини під‘уїжджав
То по дорозі лист писав.
\\ Матусю,поспішаю дуже
Мені все зовсім не байдуже.
Люблю я ріднії поля
І хочу ,щоб моя земля
На віки вічні процвітала
І як мене,когось плекала.
Колись я бігав босоногим
А часом було ,що і голим
Я насолоду тоді мав
До ставу нашого тікав.
Трава зелена по коліна
Мене ховала та зігріла.
То ж як,забути ласку ту
Мою земну рідну красу
Квітучі вишні у садку
Та снопи хліба у кутку.
Що на
Сидить жінка за столом
Все в вікно вдивляється
Синок поїхав вже давно
До військкомату…
щось не повертається.
В селі чоловіків замало
Кого можна ,всіх забрали
Незалежність зберегти
Треба всім до війська йти.
Син телефона вже дістав
Та СМС мамі писав
А до частини під‘уїжджав
То по дорозі лист писав.
\\ Матусю,поспішаю дуже
Мені все зовсім не байдуже.
Люблю я ріднії поля
І хочу ,щоб моя земля
На віки вічні процвітала
І як мене,когось плекала.
Колись я бігав босоногим
А часом було ,що і голим
Я насолоду тоді мав
До ставу нашого тікав.
Трава зелена по коліна
Мене ховала та зігріла.
То ж як,забути ласку ту
Мою земну рідну красу
Квітучі вишні у садку
Та снопи хліба у кутку.
Що на
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
30
- юрий слоквичЖмеринка
- Татьяна ГапоненкоКременчуг
- Вероника БокийЖмеринка
- Iren KordonЖмеринка
3
- Ёлочка 20231888222 подписчика
- Игра "Сокровища Пиратов" - официальная группа8929421 подписчик
- Легенды морей - официальная группа653712 подписчиков