Україно, мати мила, що ж вони зробили, Увійшли до мого краю та його згубили. Я так люблю тебе, ненько, бо ти рідна мати, Хоч тепер над головою гупають гармати. Розривають мою милу на лихі шматочки, Зраджують тебе, кохана, твої ж сини й дочки. Східний коршун налетів і все прагне вбити, Та не знє він дурний - нас не підкорити. Обернеться все лихе на його хатину, Та згадає він свій гріх у лиху годину. Не втрачай надію, брате, хай не кривдять мати! Повернись живим додому попри ті гармати..)