"Кохали, вірили, чекали"
Кричав мій син" піду с тобою"
Тягнув долоньки мені ,вслід
Мене запрошено війною.
Не та , яку пройшов мій дід.
Кричала мила" не пускаю"
Руками тисла з усіх сил.
За що боротимусь я знаю.
Синочок миру попросив.
Кричала мати " повертайся"
Сльозами комір залила.
Немов в остане попрощався.
А в голові " війна, війна"
Кричав мій батько" бережися"
Так міцно руку мою зжав.
І він щоночі мені сниться.
А я від вибухів вставав.
Кричав я їм що скоро буду.
А сам незню й досих пір.
Живим чи мертвим я прибуду.
З бронижелетом , повин дір.
Кохали , вірили, чекали.
На батька, сина й чоловіка.
Так прикро, що вони незнали.
Не повернусь, назавжди зникну.
Про тата марить син ночами.