Іноді,ми просто так живемо,
Не замічаючи того, що нам дає життя,
Ми йдемо...йдемо...йдемо..йдемо,
Не замічаючи свого серцебиття.
А час летить,а ми не віримо у диво,
А час летить,а ми не є сміливі,
А час летить,а ми,можливо,
Думки тривожим пустотливі.
Ми віримо не тим кому потрібно,
Ми з рідними не завжди правда щирі,
Ми мовчимо,коли вартує щось сказати,
І боємось самотніми зостатись.
Ми часто рішення приймаємо не самостійно,
А через другий,п'ятий чи десятий рот,
Бо страшувато чути лайку чи ганьбу,
Хоча,почути можемо й хвальбу,
Тут може статись різний поворот.
Давайте получати радість від життя,
Відчути справжню насолоду,
Почати вірити у казку та дива,
У щось хороше, миле і безперешкодне,
По