Левая колонка

Свiтлана Приходько

Последний визит: 25 дек 2018

Фильтр

Як часто ти безсилий падав на коліна,
Як часто ти у Бога відповідь питав
Як часто плакав, зовсім безнадійний,
Та Бог мовчав, та Бог чомусь мовчав…

У відчаї ти стомлений сльозами
Вставав з колін і пробував іти
Не знаючи що далі за горами
Чи радість чи зітхання самоти?

Ти був веселий, так ти усміхався
Ніхто не бачив відчаю душі
А людям ти щасливий всім здавався
І тільки Богу відкривався у тиші…

Хоч Він мовчав-ти довіряв Йому
І кожний день ти відповідь чекав
Утерши сльози,випрямляв спину
Бог вірний Cвому слову-ти це знав!

Безліч чудес у світі Він чинив
І у житті й тобі допомагав
Ти бачив вже багато див
Чому ж Він зараз довго так чекав?

Минали дні, а часом й місяці,
А ти усе сумний йшов по

Свiтлана Приходько

8 апр 2016

Natа Faryna

Мы перед мамами всегда в долгу.
Любите Матерей не на бегу.
В аптеку за лекарством заскочить.
Продукты или фрукты закупить.
Мам, ты звонила и меня звала?
Так я ж недавно у тебя была!
Почаще заходить? Нет, не могу.
Работы много. Ладно, побегу.
Ты отдыхай. Давай таблетки пей.
Вот фрукты, ешь. Не кисни, не болей!
И часто детям невдомек.
Что горек наспех купленный кусок.
Им слово доброе бы услыхать,
Кровиночку родную повидать.
Ведь Матери не птицы, что с гнезда.
Птенцов в путь выпускают навсегда.
Потом найдется время вместе быть,
За чашкой чая, что-то обсудить,
Да только с кем? Они ушли туда,
Откуда не вернутся ни когда.
Любите матерей не набегу,
Не обещаниями, что забегу.
Н