ЗОРЕПАД
Куди подітись від земних досад?
Нанизую, наче намисто, біди.
А уночі дивлюсь на зорепад,
як розсипається намисто - персеїди.
Летить іще одна, іще, іще, -
єдине щастя це, яке я маю,
під живодайним опівнічним тим дощем
сміюся радісно, потроху оживаю.
А дні - не друзі, гарна я вночі,
коли ніхто не накидає повід.
Загадую бажання, лежучи
на березі і Пес Великий поряд...