НІБИ ВЧОРА Доню народила, ніби вчора перший раз сповила,
Ніби вчора Доню колисала, щастя й долі Донечці бажала!
Ніби вчора бант в`язала, й перший раз до школи проводжала,
І дитячі сльози витирала, й поцілунком рани промивала.
Ніби донедавна, ще маленька, була моя Доня чепурненька,
Йшла до мене, щоби пригорнутись, пожалітись або посміхнутись!
І здавалось довго ще малою, буде Моя Донечка зі мною,
Але оглядітися невстигла, Доня виросла, розквітла і дозріла!
Все здавалось, часу так багато, щоб любити, пестити, зростати,
Але часу, так минуло мало, Ти уже дорослою стала!
Мабуть знає тільки мати, як в догогу Доню проводжати,
І переживати беззупинно, за свою дорослу вже дитину.