Гірчить земля від пороху з гармат,
Обвуглена стерня, напилась крові.
Кричать круки, що не злічити втрат,
А вороги несуть тілам, вінки тернові.
Зчорнівше небо, розривало на шматки,
Металась блискавка між Богом і землею.
Літали низько над тілами ластівки,
Крильми торкались і прощалися з душею.
А дощ, сльозами обмивав святі тіла,
Що полягли за неньку Україну.
Ще помсти, буде в груди пущена стріла,
Ми вашу землю, перетворим на руїну!
Запам'ятайте нас живими, вороги,
Ви не поставили нікого на коліна.
На ваших спинах відібються батоги,
Словами "ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА"!
Лариса Ягула Семеген