Левая колонка

Валентина Козловська

Последний визит: 30 мая 2017

Фильтр

Заметки Увлечения

29 мая 2016

Проходит всё… Проблемы и печали…
Но главное, чтоб мы не одичали.
Не утонули в собственных заботах,
В предательствах, потерях и банкнотах…

Мы так спешим устроить жизнь скорее,
Что, кажется, семь раз прожить успеем.
И даже мимо счастья пробегаем,
Когда в погоне жить не успеваем…

Нам небо часто делает подсказки,
Приоткрывает дверь, снимает маски,
Показывает путь, людей с душою…
А мы не видим… Заняты собою…

Случайностей на свете не бывает
И тот, кто испытанья посылает,
Лишь хочет, чтобы мы мудрее стали,
Чтоб человечность в сердце воспитали…

А мы бежим… бежим за повороты…
Банальный график – дом, семья, работа…
А где любовь? Прогулочки в обнимку…
Душа для нас, как будто – невидимка…

А ей, душ

Валентина Козловська

20 мар 2015

-Тату, — спитала маленька Марійка, — а можна я надішлю валентинку людині, яка живе в іншій державі?

— Гадаю так, — відповів тато. — А кому це ти хочеш надіслати валентинку?

— Путіну.

— Путіну?! — перепитав здивований батько. — Але навіщо?

— Ну, — сказала Марійка, — уяви собі: Путін отримує валентинку з освідченням у любові від маленької українки. Він почне думати, що не всі українці такі погані, й любитиме світ трохи більше. А потім, коли він отримає ще кілька валентинок, він зрозуміє, що насправді українці чудові, й тому він нарешті припинить казитися, й публічно визнає свої помилки.

— Марійко, — сказав глибоко розчулений батько, — це найчарівніше, що я коли-небудь чув…

— Я знаю, татк

Валентина Козловська

15 дек 2014

А помните, как это было в детстве?!
Те утренники в садике…и мама
На платье из х/б-ешного обреза
Всю ночь снежинки, блестки пришивала!
И бережно повешенный на стуле,
Наряд «снежинки» был к утру готов!
Нам в платье том казалось,- мы принцессы
Из самых-самых ярких детских снов!!!
И запах елки той,что ароматней нет,
В шарах стеклянных на пушистых лапах.
Звезды Советской на макушке свет
Которую,конечно,вешал папа!
Почтовые открытки ,телеграммы…
От родственников дальних и не очень…
«Ирония судьбы» со всех экранов
В канун той Самой Новогодней Ночи!
И верили по-детски мы наивно,
Что Дед Мороз одарит нас подарком….
И уплетали дружно мандарины
Делили их с сестрой…А кто-то с братом!
И свет в глазах иск

Валентина Козловська

17 окт 2014

Хочу звернутися до всіх росіян. Читаючи коментарі, задаюся одним питанням: чьому вам так заважає наш патріотизм? Чьому ви кидаєтесь як бик на червону ганчірку, коли бачите наш прапор чи напис "Слава Україні"? Адже, виразивши свою любов, ми не зробили вам нічого поганого. А ваша неадекватна поведінка є лише показником вашої ж свідомості і виховання. Чьому ви не кидаєтесь на французів, румунів, німців чи іспанців за їх патріотизм? Чим ми відрізняємось? Зрозумійте, ми, як ви кажете "бандерівці", не хочемо крові і війни. Просто не треба посягати на наше і змушувати нас оборонятись. Адже нашому народу не притаманна жага крові, ми не нападаємо. Чи вам не вистачає території? Що ви хочете від нас?

На этом пока всё

Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту