* * * Моя засмучена весна... Сполохані квітучі мрії. Краси не спила я сповна, Цвіту не тішили завії. Вогнем палає неба край, В обіймах диму всі зірниці. Украдений душевний рай. Війни скрізь чути громовиці. Неспокою в душі сліди, Від болю тіло знемагає. Не було більшої біди, Що серця глибини торкає. І в голові якийсь туман. Закралася війна зненацька, Смертей і горя океан... Та сила вистоїть козацька! Моя стривожена весна... В душі моїй цвітуть надії — Із миром вже прийде вона Й здійснить усі завітні мрії.