В пам’ять загиблим активістам.
Хто вам дозволив розіп’яти мене?
Вбивати цвяхи в понівечене тіло,
Обличчя стомлене гримасою сумне,
З очей червоним полум’ям горіло.
Хто вам дозволив оголити мене?
І душу тварям кинути мов тряпку,
Та серце в грудях б’ється ще живе,
Хватаючи повітря в жадну хапку.
Я ще живий, я дивлюся зухвало,
В ваш бік кати, нам ваш ганебний сміх,
Давайте бийте, тож мені ще мало,
Ще похоті не звеселив усіх.
Я ще живий і погляд свій здіймаю,
В захмарну вись в примарну далечінь,
Давайте бийте, тіло лиш страждає,
Душа легка й безсмертна наче тінь.
Хто ви такі щоби мене судити,
Щоб рвати плоть, мов зграя диких псів,
Лиш Бог показує як треба жити
А не запроданці під мах кийків