В душі вирує туга і скорбота,
Лиш чорним болем сповнені серця,
Ми втратили людину найріднішу –
Пішла у Вічність вже вона.
Туди, де не існує смутку і тривоги,
А тільки тихий спокій від турбот життя
Та все осяйна святість Божа,
В якій спочинула душа.
Завжди ми відчували тільки ласку,
Підтримку, лагідність, добро,
Турботу Вашу повсякчасну
І серця материнського тепло.
Спочиньте в Вічності, бабусю
Хай буде пухом Вам земля,
Ви в пам’яті у нас назавжди,
Хоч зараз – в домі у Небесного Отця.