Скажіть, чому так дивно на душі?
Чому в очах пекельний ворог?
А за вікном ідуть дощі
Та після них повсюди порох
Лунають постріли у полі,
Та чути вибухи гармат,
Зламались тут хлопчачі долі,
Та долі молодих дівчат.
А матері все їх чекають ,
Сміливих, молодих солдат.
Та віру в них вони плекають,
Але в руках в них автомат.
Ці хлопчаки ідуть до бою,
Та не бояться вони мін.
Вони не відчувають болю,
Та й ми не відчуваєм змін.
Вони все гинуть, та даремно,
Наш ворог- це минулий брат.
Не зрозуміти їм, напевно,
Адже керує ними кат.
Ці воїни, вони герої,
Вони пожертвують усим.
Дадуть нам бажаної долі,
Ми будем щиро вдячні їм.