Коли під вечір ти побачиш,
мамо,
На небі зірку, то є я, твій син.
Пробач, що я пішов зі світу
рано.
Пробач, що був у тебе я один.
Ти не журись, не плач, я не
сумую,
Таких як я тут тисячі зірок;
І ми усі співаєм «Алилуя»
За мир, за Україну, за народ.
Ми гордо йшли і скоро не
вернемось,
Чекаємо на мить, коли ми всі
В Едемському саду зійдемось
І вмиємо обличчя у росі.
Я чую голос твій, твої молитви,
Які лунають навіть в твоїх
снах.
Я чую відгомін із поля битви,
Але відсутній в моїм серці
страх.
Ми йшли за волю, всі разом,
єдині,
За те, щоб діти в спокої росли,
За те, щоб Україну в злі години
Не тягали, повсюди, люті пси.
Пробачте нам, що мало так
зробили,
Що не усе замріяне збулось…
Не встигли