Не сумнiваючись нi грама, давно чекаєм того дня! Ночами тихо плаче мама, війну прокляту спомина, Вікусі з Максом пусто вдома- ніяк не звикнуть, що ти там, а в тебе- марші і під'йоми, як і належить діяти військам. Прийшов Тимурчик з Лєною до діда, за чуба щоб добряче потягать, Де дід? - питає - Скоро вже приїде, і дасть тобі з ружбайки пострілять... А зараз- ми тебе чекаєм, і молимось, скінчилась щоб війна. Тоді вже, куме, добре загуляєм, тримайся, ми з тобою, старшина!!!