Україно, мати рідна, чом ти не багата?Та у тебе ж ,кращі в світі хлопці і дівчата.Подивись, які чудові діти, ніби квіти,Чом батьки їх наймитують по усьому світу?…Чом сама, немов жебрачка милостині просиш,Так неначе ти ніколи не сієш, не косиш?…Так, немов у нас пустеля, все піски сипучі,Мов нема ланів у тебе, лиш яри і кручі …Чому панство розплодилось без стида і сраму,Що народ твій обдирає, а будує храмиНе для Бога, а для себе, для своєї пихи?А люд терпить усе мовчки й вимирає тихо…Куди славу твою діли? Заховали в скрині?І кричать, що ти ніколи… з давнини й понині Із колін не піднімалась… Не для тебе воля?…Україно, схаменися! То не твоя доляВ злиднях жити, побиратись по світу усьому.Твоя дол