Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори
Наша славна Україна, Наше щастя і наш рай, Чи на світі є країна Ще миліша за наш край? І в щасливі й злі години Ми для неї живемо. На Вкраїні й для Вкраїни Будем жити й помремо. В. Самійленко