У великодню суботу ішов із міста бідний хлопець. І наздогнав він багача, що їхав повною фірою зерна.— Де ви були, пане? — спитав хлопець.Багачеві полюбилося, що його паном назвали.— Возив я пшеницю продавати, — каже він. — Та не було купців. А в тебе, хлопче, може вже й ноги болять? Сідай, підвезу.Сів хлопець, а багач випитує:— Та з якого ти села?— Із Розумовичів, — відповідає хлопець.— Чи не такі розумні люди там живуть, що село Розумовичі називається? — засміявся багач.— Для себе розуму мають. А дурням не дають. Бо дурні не знали б, що з розумом робити.— Тоді й ти маєш бути мудрий.— Мудрий чи ні, а скільки мені треба розуму, стільки маю.Незабаром довелося їхати через річку. Як були посеред