― Ти вважаєш, що любиш, ― продовжувала вона з напором. ― Але що таке "любити" ― не знаєш і сам. Чи можеш ти чесно сказати, що не шукаєш своїх задоволень? Не дратуєшся, готовий приймати людину і в хворобі, і в поганому настрої, готовий нескінченно терпіти? Прощати недосконалість, помилки, недоліки? Некрасивість, зморшки, що з'являються? Завжди віддавати, нічого не отримуючи натомість? Любов ― це нескінченні дрібні жертви. Великі жертви від тебе вимагатимуть рідко, а ось дрібні ― щосекунди. І якщо ти до них не готовий ― не готовий і до любові. Назви своє почуття якось інакше і не брудни хорошого слова. Воно й так зараз забруднене вкрай.